У рік тридцять шостий – реформа!

Ось школа вже стала середня,

Навчатись повинна дитина,

Лиш вісім, або десять років.

А перший десятий із школи

Був випущений в тридцять дев’ятому,

І мріяли мирно всі жити

Та щастям своїм дорожити.

Та ось в сорок першому Гітлер

Країну почав плюндрувати,

Село, окуповане німцями,

На рейх почало працювати.

Вивозили молодь в Німеччину,

А старших до праці погнали,

Трудились невпинно на полі,

Збираючи урожаї.

І школу закрили відразу,

Створивши там пункт утримання,

Який існував, доки німців

Не вигнали з нашого краю.

В сорок третьому семирічну

Знову відкрили школу.

В холоді, злиднях і голоді

Навчались місцеві діти.

А в році вже п’ятдесятому

Стає вона знов середньою,

І післявоєнний випуск десятого

Відбувся в п’ятдесят четвертому.

Війна залишила сиріт,

Тому з сорок шостого по п’ятдесят четвертий

Діяв в селі дитячий будинок

Для бідних дітей колгоспників.

В роки повоєнні  тяжко

Навчатись було у школі.

Писали в газетах й на різних паперах,

Підручників геть бракувало.

Не було шкільного приладдя,

Учили уроки під лампу,

Терпіли нужду повсякденну,

Але не кидали навчання.

Дві школи в селі працювали,

В садибі була початкова,

В Вацатці відкрили середню

З десятирічним навчанням.

Дітей було дуже багато,

А класних приміщень замало

Коли дитбудинок закрили,

В приміщенні класи відкрили.

 У ньому навчались діти

Середніх за віком класів,

В Вацатці навчались старші

А також випускники.

Останній дзвінок для першого

Післявоєнного випуску

Десятого знову класу