В сімдесятих роках приміщення

Нової школи заклали,

Щоб забезпечить умови

Для розвитку і навчання.

Почав його зводить Фесенко

За кошти колгоспу імені Горького,

Продовжив роботу Василь Гнатович,

Довівши її до кінця.

І сьомого грудня урочисто

Року шістдесят восьмого

Відкрито нове приміщення

Для учнів вже більш як п’ятсот.

Годованюком Сергієм Івановичем

Зусилля великі вкладені

Для організації колективу,

В облаштування школи.

Зовні шкільне подвір’я

Нагадувало сміттєзвалище,

Яке прибирали довго

До повної чистоти.

Закладений парк був у школі

З дерев, що накопані в лісі,

Берези, ялини, каштани,

А також плодові дерева.

Для квітів відвели ділянку -

І клумби засяяли ярко

Улітку своїм різнобарв’ям,

Найкраще ж цвіли восени,

Вже згодом відвели площу

Для нового стадіону,

Де також великі зусилля

Прикладені колективом.

Роки невпинно пролітали,

Ідеї нові вже витали:

То інтер’єр вони міняли,

То нове щось примудрували.

Великі зміни у цілому

А також часто по – новому

Провів у школі безперечно

Микола Миколайович Смиковський.

Шкільне подвір’я вже змінили,

Асфальтні всі доріжки поробили,

Майданчик ігровий дитячий,

На радість був він для малечі.

Для спорту все облаштували

Ворота, сітки і снаряди,

Столи, майданчики, доріжки,

А також ями для стрибків.

Василь Васильович же Вакуленко

Створив майданчик він військовий,

І школа базовою стала

По підготовці у районі.

Директор мав таку ідею:

Що бути в школі і музею,

Так колективом і рішили,

Робота знову закипіла.

У трьох об’єднаних кімнатах

Усю історію села

А також школи і колгоспу

Тут розмістить було непросто.

Але і хату відтворили,

І стенди всі самі зробили,

А потім клеїли, писали,

Білили все і фарбували.

Збирали речі й документи,

А також спогади й фрагменти,

То фото давні, то знаряддя,

Найрізноманітніше приладдя.

Ткачук Василівна Тетяна

В усі процеси як директор

Принесла нове всім натхнення,

Щоб гідну справу завершить.