Трагедія голодомору 32—33 року торкнулася кожної сім'ї.    

   Саме тоді селяни відчули на  собі політику Радянського Союзу та його лідерів: Сталіна, Молотова, Кагановича, Постишева. Адже вони вимагали від України щодня 100 вагонів хліба, тобто готували голодомор зверху.

    В селі була створена  спеціальна група "Червона короговка”, яку очолив член  комуністичної партії Грибан та 6 членів комітету незаможних селян. Головним завданням  якої було вилучення продовольства у  селян.

    Від  хати до хати ходили активісти села, погрожували розправою, вишукували, витрушували останнє зерно… Ходили по всіх вулицях села і в день  і в ночі. Обшукували скрізь: комори, клуні, степки, рили землю в хліві, подвір'ї  та інших місцях селянського господарства.

   Дуже тяжко матері, яка не може нагодувати своїх дітей. А тут ще мокрий рік. Неврожай. Люди снували по селі, полі в пошуках поживи. Копали, перекопували поля шукаючи мерзлу картоплю, бур'ян, полювали на пташок, їжаків, а окремі вдавались до людоїдства. Їли все: лободу, дубову кору, макуху, горобиний щавель, молочай, осот. Опухлі діти не могли ходити. Вони простягали руки до дорослих, просили їсти і знемагаючи падали… Очевидці згадують що в Стецюк Палажки померло 14 дітей, а  вона збожеволіла.

892 чоловіки втратило наше село. Серед них більше діти, і ніхто не просить прощенняу них, жертв Голодомору, на могилах яких навіть і сьогодні немає хрестів!                                                 

За матеріалами «Музею історії села»